Сучасна притча «Телефон»
Я зайшов у телефонну будку, єдину в нашому місті і настільки популярну, що
потрапити в неї можна тільки звечора ... Опустив монету в проріз і зняв трубку
з важеля. Замість гудка з трубки полилася тиха музика, а потім приємний, рідний
і знайомий жіночий голос промовив:
– Все добре, коханий. Все добре ...
– Що добре? – запитав я, сумний і пригнічений після бурі подій останнього
місяця. – Все буде добре. Повір мені! Я люблю тебе. Я буду любити тебе завжди,
яким би ти не був, щоб ти не зробив. Пам’ятай, будь ласка, я люблю тебе, я
ціную і поважаю тебе! Я не прошу відповіді, ти можеш любити кого захочеш або не
любити нікого. Ти можеш робити що хочеш, бути де хочеш, з ким хочеш. Я поважаю
твій вибір, ціную твою свободу і довіряю тобі, вірю, що ти зробиш кращий вибір
для себе! Пам'ятай лише, що на землі є жінка, для якої ти - єдиний, унікальний,
улюблений. І ти завжди можеш їй зателефонувати. Я люблю тебе. Я вірю в тебе! Ти
з усім впораєшся! Я з тобою в думках і почуттях ... Все буде так, як має бути
...
Я повісив трубку, вийшов. Я був щасливий ... Почуття переповнювали
мене! У телефонну будку увійшла наступна
людина. Через кілька хвилин він вийшов звідти з майже дитячою посмішкою, хоча і
трохи розгублений ... Біля телефонної будки стояла черга чоловіків. Вони стояли
терпляче і ховали очі один від одного, роблячи вигляд, що не чекають, а зайняті
справою: хтось читав, дзвонив по телефону, посилав смс–ки і т.д. Ніхто не
дивився на жінок, що проходили повз них, ніхто навіть не курив, кожен готувався
до цієї короткої розмови, записаної десь на магнітофонну стрічку для
тих чоловіків, кому потрібна Любов ...
Немає коментарів:
Дописати коментар